Page 110 - 112020
P. 110
dosug_11-2020 05.11.2020 8:08 Page 110
путешествие
БЕЗЦІННІ МОРИНЦІ ТА ШЕВЧЕНКОВЕ
«МАНДРИ КРАЇНОЮ» З ЛІЛІЄЮ РУБАН
Ми хотіли знайти щось таке про Моринці
Нас зустріла пані Лариса Відоменко, художній керівник
Шевченка, що зазвичай поза офіцій-
Будинку культури села Моринці, вбрана в національний
ними дописами, відчути атмосферу одяг часів Шевченка. Ми прийшли у невеличку хату простої
його життя. І ми відзняли дійсно ціка- селянської родини, де народився Шевченко. Тут лише одна
кімната з великою піччю та всім необхідним. Така органі-
вий матеріал. Зокрема, зустрілись з
зація життя була для селян звичною. Навпроти входу —
нащадком роду Шевченків, який бага- образи, все гарно оздоблено, убрано білими вишитими
то років шукає відомості про людей зі рушниками. Всередині — плетена колиска, тут спав і
маленький Тарасик. Продовжили зйомки у хаті, де народи-
свого роду і, власне, Тараса Григоро -
лась та зросла мати Тараса Шевченка. Родина була хоч і крі-
вича. Та дещо з того, що ми побачили, пацька, але не бідкувала. Дід Тараса тримав бджіл та про-
приводить у відчай. Сподіваюсь, ми давав мед, валка волів дозволяла займатись чумацтвом.
Мене особисто дуже зацікавив кам’яний хрест. Всі написи
також зможемо допомогти у збере-
на ньому майже стерлись, але можна прочитати: «Ти не
женні культурних скарбів України молися мовою чужою, бо на колінах стоячи помреш».
Багато символів, які характерні водночас і для християн-
ства, і для язичництва. «Коло с оком — сонце, квітка, мож-
ливо, руни — незрозуміло, стерлися частково», — каже пані
Лариса. Познайомилися з місцевим митцем Віктором
Зоркіним, який захоплюється традиційним українським
декоративно-прикладним мистецтвом, але здебільшого
виробляє неймовірні речі з дерева. Тут у селі він реставру-
вав хату чумака, пам’ятку архітектури XIX століття, яку
колись не знесли, як всі інші, залишили як музей побуту.
Його дочка Лілія зробила тут великоднє дерево з писанка-
ми, вона майстриня петриківського розпису, свої вміння
передає дітям. Приїхали до садиби зеленого туризму
«Кобзарева колиска», господиня якої пані Віра Чепурна
одразу повела до кімнати. «Ось «зелений номер» — травичка
під ногами, м’ята на вікні. Щоб людині було затишно», —
розповідає господиня. Пані Віра показала нам карту
України і світу, де відзначені всі місця, звідки в неї були
гості. А ось загадка від господині — родинне дерево. Ми
бачимо малюнок, який є нібито звичайним розписом з
квітковим орнаментом, але в ньому зашифровано всю
інформацію про родину та найближчих родичів пані Віри.
Цю картину малювала художниця, яка знає дану традицію.
Наостанок ми приїхали до харчевні. Але, крім смачного
обіду, нас тут чекав голова села Моринці Євгеній Штанько.
Після обіду ми попрощалися з нашими новими друзями
та подарували їм сувеніри з логотипом «Мандри країною».
Шевченкове
Людмила Метик, завідувачка відділу музеїв Національ -
ного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», зустріла
нас на вході в Літературно-меморіальний музей. Будів -
ництво музею почалось у 1935 році, та навіть під час війни
він не припиняв працювати. Пані Людмила показала нам
все, що є в музеї, невтомно розповідала про кожен експо-
110 | COSMO LADY | ноябрь 2020
